Загальношкільне козацьке свято

СЦЕНАРІЙ ПОСВЯТИ В КОЗАЧАТА

«Козацькому роду нема переводу»

Мета:  розширити знання учнів про славне минуле українського народу, про заснування Запорізької Січ та розвиток козацтва в Україні та про життя  запорізьких козаків, їх традиції, побут, звичаї; виховувати шанобливе ставлення до героїки наших предків, запорізьких козаків і спонукати до наслідування їх кращих рис: добродушності, безкорисливості, товариськості, бажання завжди прийти на допомогу.

Тип заходу: святковий збір коша

Хід проведення

 «Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців!..»

О. Довженко

Ведучий. У глибину століть сягає історія нашого народу, і чим  більше минає  часу, тим яскравіше ми її уявляємо.

Ведучий. Сьогоднішнє свято відкриває перед нами ще одну сторінку історичного минулого українського народу.

Ведуча. Мабуть немає жодної людини в нашій багатостраждальній Україні, яка б не знала про славну Запорозьку Січ, про січове лицарство – козацтво, про їхні походи і подвиги.

Ведучий. «Так ось вона. Січ! Ось ти, гніздо, звідки вилітають усі ті горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля і козацтво на всю Україну» - писав у своєму творі «Тарас Бульба» Микола Гоголь.

Ведуча. Отже, нам з вами сьогодні буде цікаво познайомитись з однією з найлегендарніших сторінок  українського народу – козаччиною. То ж пропонуємо прожити один день з козаками, побувати в 16-18ст. на Запорізькій Січі.

Ведучий. У сьогоднішній грудневий день, коли чоловіки нашої славної неньки святкують День захисника Вітчизни, ми приймаємо в козацькі лави наймолодших школярів, майбутніх захисників, учнів 2-го класу.

Звучить мелодія козацького маршу, входять отаман і писар.

Писар (згукує козаків): Агов, братове! Всі на раду!

Отаман. Кіш, шикуйсь!  До виконання державного гімну України стояти струнко!

Козацьку раду на честь Посвяти в козачата вважати відкритою.

Отаман. Кіш, шикуйсь! Струнко! Курінним розпочати перекличку куренів, щоб дізнатися, чи всі прибули до нас на раду.

Отаман.

Славна наша Україна,

А ми її діти,

Поки живі на цім світі -

Будемо радіти.

І ця радість хай озветься

По всьому роздолу,

Хай вороженьки здригнуться…

Бо «Козацькому роду - нема переводу!»

Козацьке товариство « Січ», увага!

Наш девіз ««Українці! В єдності сила!»

Наша пісня «Козацькому роду нема переводу»

Отаман. Дозвольте представити Козацьку Раду козацького товариства «Січ» імені Петра Конашевича-Сагайдачного.

Я – отаман козацького товариства, здійснюю керівництво.

Мої побратими: писар та хорунжий.

Писар. Пора нам закінчувати бесіду, бо чую, що на підході наші славні гості — запорізькі козаки.

                 До класу заходять Тарас Бульба з синами.
Тарас Бульба.  Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматку хліба і сала, бо такий уже звичай у козаків.

                 Сини встромляють біля дуба стріли, кладуть хліб, сало.
Отаман: Оґо-го! Хотів дуже вас бачити, Тарасе. Ось ми і зустрілися. Проходьте, проходьте.  (Тарас Бульба обнімається з отаманом.
Тарас Бульба: Здоров був! Ось привів тобі синів своїх. Ану, глянь, які славні козаки.
Андрій і Остап: Здорові були! (Вклоняються.)
Писар. Здорові, здорові! Ну що, в Христа віруєте?
Остап. Віруємо.
Хорунжий. І в Трійцю святу віруєте?
Андрій. Віруємо.
Хорунжий. А в церкву ходите?
Остап. Ходимо.
Отаман. Ану, перехрестіться. (Хлопці хрестяться.) Хороші козаки з вас вийдуть.
Тарас: Дорогі мої сини, підійдіть до мене, нехай благословлю вас. Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови.
Благословляю вас, дорогі мої діти. Свято бережіть козацьку честь і Боже вас збав зрадити своїй землі, своєму народові. Хай береже вас Господь. (Цілує синів.)
Писар. Тож будьте шанованими гостями на нашому святі.

Козак: Та в нас, товариство, поповнення. Чиї ж ви будете? (Звертається до Остапа і Андрія.)
Остап: Ми — сини славного козака Тараса Бульби.
Козак: Ну що ж, будьмо знайомі.

Козак: В гарний час приїхали, на посвяту в козачата встигли.

Хорунжий. То що, козаки! Дайте слово сказати. Чи не час до коша й козачаток приймати?

Козаки. Саме час! Саме час! В самий раз! В самий раз!

Отаман.

              Одержавши на раді згоду,

              Дітей козацького роду

              У наше коло викликаю,

              Їх перевірити жадаю!

              Поведу таку я річ:

              – Що ви знаєте про Січ

І про нашу Україну?

Розкажи усім нам, сину.

 (Звертається до одного з учнів)

Учні-козачата:

 1. Любі друзі! Хоч маленькі,

 Ми вже добре про це знаєм,

 Що зовемось українці

 Й українських предків маєм.

 2. Батько, мати, брат, сестричка

 І всі інші члени роду –

 Всі належать до одного

 Українського народу.

3. Бо родитись українцем –

 Це велика честь і слава,

 Рідний край свій полюбити –

 Найважніша з усіх справа.

 4. В нім пливуть глибокі ріки,

 І шумлять степи безкраї,

 Стрункі гори пнуться в хмари,

 Синьооке море грає.

 5. Буйне збіжжя колосисте

 На врожайних росте ріллях,

 Є у надрах сіль і нафта,

 Віск, залізо і вугілля.

 6. Але, щоб цю землю свою

 Міцно, щиро покохати,

 Треба все її минуле

 Добре вивчити, пізнати.

7. Треба знати те, як предки

 На землі цій колись жили,

 Як її грудьми своїми

 Заступали – боронили.

 8. Хай не буде ні одної

 Української дитини,

 Що не вміла б розказати

 Про минуле України.

9. Гей, козаки-козаченьки,

 Славно вміли жити,

 Від заклятих воріженьків

 Землю боронити.

 10. Скрізь гриміла ваша слава,

 Що живе й до нині.

 Стала слава козацькая

 Славою Вкраїни.

 11. Нині – вільна й незалежна

 Україна – ненька.

 Її ревно захищають

 Нові козаченьки.

12. Ми є діти українські ,

 Хлопці та дівчата.

 Рідний край наш – Україна,

 Красна і багата.

13. Щоб цвіла Україна моя,

 Ми даємо обіцянку нині –

 Вчитись так, щоб набуті знання

 Пригодились моїй Батьківщині.

14.  Як завтра день угледять люди,

 Як зійде сонце золоте,

 Так Україна жити буде,

 Так наша доля процвіте!

 15. Присягаємо, край наш рідний,

 Над усе любити,

 Народ рідний шанувати

 І для нього жити.

  Отаман (звертається до козачат)

Що говорить вам «козак» -

Це крилате, горде слово?

Чом завжди буває так,

Що світлішає від нього?

Козачата (разом)

Козаки – це вільні люди!

Козаки – безстрашні люди!

Козаки – борці за волю,

За народу щасну долю!

 Отаман. Молодці, діти! Багато ви знаєте про козаків.

Отаман. Що ж побратими-козаки, варті вони приєднатись до нашого коша?

(Варті)

Писар. Урочисто заявляю, сьогодні до нашого коша приєднуються учні 2-го класу. Куреню імені Пилипа Орлика підготуватись до урочистої присяги!

(діти крок вперед)

Козак 1. Оце так зміна в нас росте!

Розумні, сильні, кмітливі, голосисті!

Козак. Козацькому гурту ви бачиться раді.

Скажіть, чи готові ви жити по правді.

Діти. Готові! ( козачата підіймаються з місць та стоять до кінця присяги).

Козак 3. Ви справжні козацькі нащадки. Кожен, хто мріє стати козаком, повинен знати і виконувати заповіді козаків. А нумо, козаче, зачитай їх нашим майбутнім козачатам.

Козак 1. ЗАПОВІДІ КОЗАКІВ

1.     ЧЕСТЬ І ДОБРЕ ІМ’Я ДЛЯ КОЗАКА ДОРОЖЧІ ЗА ЖИТТЯ.

2.     ПО ТОБІ СУДЯТЬ ПРО ВСЕ КОЗАЦТВО І НАРОД ТВІЙ.

3.     КОЗАКИ ВСІ РІВНІ У ПРАВАХ.

4.     БУДЬ ПРАЦЬОВИТИМ НЕ ЛЕДАРЮЙ.

5.     СЛУЖИ ВІРНО СВОЄМУ НАРОДУ, А НЕ КЕРМАНИЧАМ.

6.     ДОТРИМУЙ СЛОВА, СЛОВО КОЗАКА БАГАТО ВАЖИТЬ.

7.     ПОВАЖАЙ СТАРШИХ, ШАНУЙ СТАРІСТЬ.

8.     ТРИМАЙСЯ ВІРИ ПРЕДКІВ, ЖИВИ ЗА ЗВИЧАЯМИ СВОГО НАРОДУ.

9.     ЗГИНЬ, А ТОВАРИША ВИРУЧАЙ.

Козак 2. Час наших юних козачат ,

                Урочисто до лав козацьких зарахувать.

Писар6 Присяга юних козачат:

Бути чесним і сміливим!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 Боронити справедливість!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 Цінувати побратимство!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 Шанувати всі народи!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 До освіти прагнуть завжди!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 І плекати рідну мову

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 Не порушувати клятву!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 Щоб козацькому роду

 Не було переводу,

Присягаєм на вірність

 Вітчизні й народу!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

 ПРИСЯГАЄМОСЬ!

Козак 3. Тож присягнулися ви, що правил цих  не забудете,

Що справжніми синами свого народу будете.

Щоб козацькому роду не було переводу.

Присягаємо на вірність Вітчизні й народу!

Отаман (звертаючись до писаря)

Вручи ж бо, писарю, посвідчення орлятам,

Вони ж бо від сьогодні – козачата.

А на додачу видай Січі знак,

Хай з козачата виросте козак!

Писар (до козаків)

Допоможіть посвідчення вручити

І знак козацький прикріпити!

Учасники козацької ради.

Дорогі дівчата, дорогі хлоп’ята!

Прийняли сьогодні вас у козачата!

Із цим святом славним вас усіх вітаєм,

Натхнення, сил і мудрості бажаєм!

Ведуча. Тепер наші козацькі лави поповнились молодими, енергійними і завзятими козачатами, які, коли виростуть, стануть справжніми захисниками батьківщини.

Ведучий. Такими, як і кілька століть тому.

Вже чимало літ пройшло з тих давніх часів,

Як багато в Україні було козаків!

Справжніх лицарів завзятих, вправних вояків,

Й дух козацький лине ще з далечі віків.

Український край козацький – край, як рай, чудовий,

До козацької господи завітаєм знову.

Хоч давно часи минули ті козацькі славні,

Ми традиції навіки збережем ті давні.

Отаке життя козацьке – гарне і тривожне

Було сите і голодне, бідне і заможне.

І веселе, і трагічне, і солодке, і гірке.

Коли тепле і холодне, коли зле й привітне –

Та завжди у всі часи долали негоду –

Бо усі ми українці – козацького роду

Ведуча. Хай, добрі люди, вам щастя буде!

Хай буде доля на всі роздолля!

Ведучий.  І до того літ багато на любов і згоду

Хай не буде переводу

Ведучі (разом.) Козацькому роду!

Отаман. Кіш, шикуйсь! До виконання державного гімну стояти струнко!

Урочисту  Козацьку Раду вважати закінченою.